Це питання я чула не раз. Відповідь на нього лежить далеко за межами військової справи. Для частини світу Україна виглядала бідною периферійною країною і аж ніяк не самостійним економічним субʼєктом. До повномасштабного вторгнення Світовий банк відносив Україну до країн із доходом нижчим за середній, а за ВВП на душу населення ми були серед найбідніших країн Європи. ВВП на душу населення був майже у 4 рази нижчим, ніж у Польщі.
То чи справді Україна така бідна країна?
Офіційні показники не завжди дають повну картину економіки. До повномасштабного вторгнення, у 2021 році, Мінекономіки оцінювало тіньовий сектор у 32% ВВП. Частина такої діяльності враховується у статистиці, але не потрапляє до податкової системи, тому реальний масштаб залежить від методики підрахунку.
Окремо варто говорити про неформальні доходи громадян і домашні господарства. У звіті USDA, опублікованому у 2022 році на основі переважно даних за 2020 рік, понад 50% українських домогосподарств займалися дрібним сільським господарством — близько 8,3 млн із 14,7 млн. Частину такої продукції статистика враховує у ВВП, але вона часто не проходить через формальний ринок і не оподатковується.
Те саме стосується доходів заробітчан: навіть перекази готівкою НБУ намагається враховувати у статистиці приватних переказів. Тому не вся неформальна економічна активність автоматично є «тінню». Але проблема залишається: значні обсяги доходів і операцій проходять поза податковою системою.
Коли у лютому 2022 року частина західних експертів і посадовців прогнозувала падіння Києва за кілька днів, вони спиралися передусім на військові та розвідувальні оцінки. Слабкі економічні показники лише доповнювали образ України як слабкої держави.
Україна виявилася значно стійкішою. Але причиною цієї стійкості була не лише тіньова економіка сама по собі, а малі підприємці, домогосподарства, горизонтальні звʼязки, здатність людей швидко самоорганізовуватися. Тіньовий сектор все одно залишається проблемою: він зменшує податкові надходження, ускладнює доступ до фінансування та стримує розвиток економіки.
З цим пов’язане поняття «мертвого капіталу», яке використовує економіст Ернандо де Сото. Йдеться про активи, які люди мають, але через відсутність належного юридичного оформлення не можуть повноцінно продати, передати в заставу чи використати для залучення інвестицій.
Україна теж стикалася з цією проблемою. До 2021 року діяв мораторій на продаж сільськогосподарської землі, тому мільйони гектарів не могли повноцінно працювати як ринковий актив. Земельна реформа це змінила: станом на середину 2026 року середня ціна гектара сільгоспземлі зросла майже до 88,5 тис. грн — майже вдвічі проти старту ринку у 2021 році.
Чому ж економіка йде в тінь?
Бюрократія та непрозорі правила гри: малий бізнес не поспішає виходити з тіні: простіше працювати без реєстрації, ніж проходити кола дозволів і звітів. Так з’являються СТО в гаражах, домашнє виробництво чи продаж овочів із власного городу.
Складні податкові правила та високе навантаження на зарплати: у результаті маємо зарплати «в конвертах», ухилення від сплати податків.
Низькі доходи й нестача робочих місць змушують людей їхати за кордон, а частина отриманих там доходів не потрапляє до української податкової бази. При цьому самі грошові перекази, зокрема через неформальні канали, НБУ враховує у своїх оцінках.
Відсутність довіри до держави: підприємці не бачать, як використовуються їхні податки, побоюються корупції та необґрунтованих перевірок, тож свідомо обирають працювати «в обхід» офіційних правил. Довіру до держави й податкової системи EY також називає одним із ключових напрямів боротьби з тіньовою економікою.
Зараз, коли війна триває, може виникнути спокуса сказати: давайте закриємо очі на тіньову економіку, аби люди якось виживали. Проте я вважаю, що криза — це можливість провести зміни, які відкладалися десятиліттями. Нам дуже потрібні гроші і на фронт, і на відновлення. Значить, треба шукати резерви. А один із найбільших резервів — у «сірій» зоні. У 2025 році Бюро економічної безпеки називали оцінки української тіньової економіки в межах приблизно $14,5–24 млрд щороку.
Як все ж вивести економіку з тіні?
1. Спрощення оподаткування і дерегуляції
Найкращий спосіб вивести економіку з тіні — не карати, а підтримати тих, хто працює. Український бізнес тримає економіку на плаву навіть у найважчі часи, тому держава має бути не наглядачем, а партнером.
Навіть малі кроки, покращують ситуацію. Наприклад підвищення лімітів для ФОПів I–III груп, скасування подвійної сплати ЄСВ для підприємців, які поєднують роботу за наймом із власною справою, запровадження мораторію на перевірки бізнесу під час воєнного стану чи повернення квартальної звітності замість щомісячної.
Проте ще є простір для впровадження змін - податкові стимули, страхування воєнних ризиків, оцифрування митних процедур, впровадження норм ЄС, які необхідні нам для вступу.
2. Побудова діалогу: держава та бізнес
Бізнес не вийде з тіні, якщо не довіряє державі, а особливо судам чи антикорупційним органам. Нам потрібна незалежна судова система, яка діє без політичного тиску. Має відбуватись співпраця між бізнесом та державою без непередбачуваних кроків, як-от різке підняття податків чи необґрунтовані перевірки.
3. Робочі місця
Критично важливо створювати робочі місця в Україні через пільгові кредити, інвестиційні гарантії, програми перекваліфікації та інтеграції ветеранів.
4. Боротьба з великими тіньовими схемами
Сірий імпорт і контрабанда
За останньою комплексною оцінкою CASE Україна та ІСЕТ, бюджет втрачає орієнтовно 120–167 млрд грн на рік. Йдеться про заниження митної вартості, викривлене декларування, перерваний транзит та інші схеми.
Підакцизні товари
За даними Kantar Україна, у квітні 2026 року частка нелегальної тютюнової продукції зросла до 19,8% ринку — тобто майже кожна п’ята пачка сигарет продається нелегально. Потенційні втрати державного бюджету за такого рівня «тіні» оцінюють у 33,3 млрд грн на рік. Для порівняння, за підсумками 2024 року ця оцінка становила 21,9 млрд грн.
Гральний бізнес.
За оцінкою державного регулятора PlayCity, якщо нелегальний сегмент займає близько половини ринку, бюджет щороку недоотримує приблизно 19 млрд грн. Це майже стільки ж, скільки держава отримує від усього легального грального ринку.
Тобто перед тим, як шукати додаткові мільярди у малого бізнесу, варто використати резерви, які вже є у великій тіньовій економіці..
На завершення хочу сказати: українці — не бідний народ. Ми надзвичайно працелюбні і винахідливі. Низька довіра до державних інституцій роками підштовхувала частину людей і бізнесу діяти поза системою. Але часи змінюються. Ми платимо страшну ціну за свою свободу — і просто не маємо права на стару неефективну економічну модель.
Ми будемо настільки сильними, наскільки реалізуємо весь свій потенціал. Тоді й жоден скептик не скаже, що Україна може впасти за три дні — ні у військовому, ні в економічному сенсі.